Консультації для батьків
Дитяча істерика: чому виникає і як подолати
Чому виникає істерика? Існують два найпоширеніші чинники, що провокують істерику в дітей дошкільного віку:
Небезпека виникнення дитячих істерик загострюється у віці:
Стадії протікання істерики у дитини
Найліпший спосіб «швидкої допомоги» в боротьбі з дитячою істерикою, незалежно від того, чим вона викликана, - це вміння дорослих керувати процесом.
Провокація сварки. Будь-яка істерика починається яз провокації дитиною сварки, коли їй щось не подобається чи не влаштовує. І саме в цей момент виникненню істерики найлегше запобігти, негайно переключивши увагу дитини. Якщо у дитини от-от розпочнеться напад істерики, можна запропонувати їй щось намалювати чи прогулятися, наприклад до магазину, за морозивом Ще один дієвий спосіб швидко нейтралізувати початок істерики у дитини до 8 років – потримати її руки 2-3 хвилини під проточною холодною водою.
Крики та звинувачення. Друга стадія істерики у дитини зазвичай супроводжується криками та звинуваченнями. Щоб уникнути подальшого розвитку істерики, доцільно неголосно сказати дитині: «Заспокойся, тоді поговоримо», - і якомога швидше віддалитися від неї. Намагатися не входити в контакт з дитиною. До речі, це допоможе заспокоїтися і самому дорослому.
Буйство. На завершальному етапі істерики дитина починає кидати все, що потрапляє їй під руку. Дорослому не слід хвилюватися, нехай дитина випустить пар. А от після того, як вона затихне, можна починати її заспокоювати. Дитині молодшого дошкільного віку допомагають заспокоїтись обійми чи ласкаві слова з боку дорослого.
Обговорювання неприємної ситуації. Після того як напад істерики завершився, із дитиною обов’язково потрібно обговорити цей інцидент. Дитина старшого дошкільного віку уже здатна до діалогу, може пояснити свої бажання й небажання і водночас дослухатися до аргументів і побажань дорослого. Із дитиною ж молодшого й середнього дошкільного віку доречно проаналізувати ситуацію в процесі гри, попутно обговорюючи дії персонажів і те, як слід і не слід поводитися.
Ну і насамкінець, можна поговорити з дитиною про те, як діяти, коли вона відчуває, що от-от «вийде із себе». Хороший спосіб уникнути істерики – запропонувати дитині порвати непотрібний журнал або намалювати свої емоції так, щоб ручка рвала папір.
Успіх переговорів залежатиме від того, чи вдасться дорослому побудувати місток взаємної довіри з дитиною. Якщо стосунки з дитиною занадто складні, ліпше звернутися до практичного психолога. Консультації зі спеціалістом допоможуть знайти спільну мову з дитиною. А можливо, на прийом до фахівця буде рекомендовано прийти всією родиною.
Для статті були використані матеріали журналу «Практичний психолог. Дитячий садок» №11/2015, автора - наукового співробітника лабораторії психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України Олени Мойзріст.Психологічна готовність дитини до навчання –
фундамент успішності майбутнього школяра
Усі батьки прагнуть, аби їхня дитина була найкращою і, відповідно, прагнуть якнайліпше підготувати маленького дошкільника до першого класу. Приділяючи багато зусиль та уваги для засвоєння дитиною таких знань та вмінь, як читати, писати, рахувати, дорослі, на жаль, іноді забувають про психологічні аспекти готовності до школи. На думку психологів, легко освоїти шкільні правила, здобувати знання і перейти у статус успішного учня зможе та дитина, у якої сформована психологічна готовність до навчання.
Психологічна готовність до шкільного навчання – це складне утворення, компонентами якого є мотиваційна, емоційна та інтелектуальна готовність. Психологічна готовність передбачає здатність дитини до прийняття нової «соціальної позиції» - статусу учня, сформованість певного світогляду, готовність до оволодіння провідною в молодшому шкільному віці діяльністю – учбовою, а також уміння керувати своєю поведінкою та розумовою діяльністю (Структура розроблена під керівництвом вітчизняного психолога Віри Котирло і представлена в працях науковців лабораторії психології дошкільника Інституту психології ім. Костюка НАПН України).
Мотиваційна готовність - наявність у дитини бажання вчитися. Виникнення усвідомленого відношення дитини до школи визначається способом подання інформації про неї. Важливо, щоб відомості про школу, які повідомляються дітям, були не тільки зрозумілі, але і знаходили емоційний відголос у них. Емоційний досвід забезпечується включенням дітей до діяльності, яка активізує як мислення, так і почуття. Особистісна готовність до школи виявляється у ставленні дитини до школи, вчителів і навчальної діяльності, включає також формування у дітей таких якостей, які допомогли б їм спілкуватися з учителями і однокласниками. На час вступу до школи у дитини повинні бути розвинуті самоконтроль, трудові уміння і навички, вміння спілкуватися з людьми, рольова поведінка.
Інтелектуальна готовність передбачає наявність у дитини кругозору, запасу конкретних знань:
Важливий бік психологічної готовності до школи — достатній рівень емоційно-вольового розвитку дитини. У кожної дитини цей рівень виявляється по-різному, але типовою рисою, яка відрізняє дітей шести-семи років, є підпорядкування мотивів, яке дає дитині можливість керувати своєю поведінкою і яке необхідне для того, щоб відразу ж, прийшовши до школи, включитися до спільної діяльності, прийняти систему вимог шкільної системи.
Отже, у пізнавальному плані дитина до вступу до школи вже досягає досить високого рівня розвитку, який забезпечує вільне засвоєння шкільної навчальної програми. Крім розвитку пізнавальних процесів: сприйняття, уваги, уяви, пам’яті, мислення і мови, до психологічної готовності до навчання входять сформовані особистісні риси.
Адаптація до садочка. Поради психолога.
Ваша дитина почала відвідувати дитячий садочок, і як і дорослій людині, їй також потрібен час для прийняття змін у звичному для неї житті. І саме від дорослих залежить ступінь загострення дитячих переживань і тих труднощів, які відчуватиме малюк під час звикання до умов дошкільного закладу.
Питання адаптації дітей до дошкільного закладу вивчали різні фахівці: психологи, педагоги, педіатри, невропатологи, фізіологи. Це зумовлено широтою проблем, які пов’язані з процесом пристосування до нових умов життя. Адаптація – це складний процес пристосування організму, що відбувається на різних рівнях – фізіологічному, соціальному, психологічному.
Які страхи виникають у дитини під час адаптації до садочка:
Потрібно враховувати, що ресурс для подолання цих тривог у кожній дитини різний.
Поради батькам, як же допомогти дитині краще адаптуватися до садочка:
Будьте терплячі та уважні. Пам’ятайте, що адаптаційний період – явище тимчасове, яке незабаром мине.
В статті були використані деякі поради сімейного та дитячого психолога Ольги Колеснікової.